Розумова відсталість у дітей, лікування іпотерапією

Поняття «розумова відсталість» розглядається як стійке порушення пізнавальної діяльності на основі органічного ураження центральної нервової системи.

Іпотерапія – ефективний метод роботи з дітьми з розумовою відсталістю

Розумова відсталість ділиться на два види: олігофренія і деменція, що відрізняються за часом виникнення і протікання.

За ступенем тяжкості психічного недорозвинення розрізняють три групи олігофренії:

1. Глибока ступінь. Характеризується практично повною відсутністю мови (запас слів до 20) і глибоким недоумством. Хворі не розуміють оточуючих; тягнуть, що потрапить їм в рот; сидячи в ліжку, одноманітно безглуздо роблять одні й ті ж самі рухи тулубом.

2. Середня ступінь. При імбецильності хворі володіють мовою, але їх словниковий запас невеликий, можуть здобувати найпростіші знання і займатися елементарною роботою. Часто такі діти можуть бути агресивні. Нерідко в них підвищений статевий потяг.

3. Легка ступінь. При дебільності має місце конкретний рівень мислення, утруднення абстрагування, утруднення навчання. Хворі недостатньо критичні щодо своїх можливостей. У зверненні хворі можуть бути легко збудливі.

При цьому захворюванні відзначається недорозвинення моторики, сприйняття, уваги, пам’яті, понятійного, абстрактного мислення. Хворі утрудняються відвернутися від конктретних другорядних деталей, виділити значимі ознаки, смислові зв’язки. Вони часто пропонують конкретно-ситуаційне об’єднання предметів в групи. Порівнюючи конкретні поняття, встановлюють відмінності в основному по другорядних ознаках. Подібність визначити важко. Можуть проводити порівняння, класифікацію предметів по невідповідних ознаках, часто це викликано несформованістю загальних уявлень про предмети і поняття, обмеженістю словника.

Серед причин виникнення дебільності в першу чергу виділяють спадкові чинники (ферментопатії, ендокринопатії, мікроцефалія) і різні несприятливі впливу на плід під час внутрішньоутробного розвитку. До останніх можна віднести інфекційні захворювання, перенесені матір’ю в період вагітності (краснуху, токсоплазмоз, кір, цитомегалію, сифіліс); резус-конфлікт,  фетоплацентарну недостатність, гіпоксію плоду; токсичні впливи на плід, при вживанні вагітною наркотичних речовин, алкоголю, тютюну, деяких медикаментів.

Розумова відсталість може виникнути як наслідок родової травми, асфіксії новонародженого, вродженої гідроцефалії, перенесених в ранньому дитинстві інфекційних уражень центральної нервової системи (енцефаліту, нійного менінгіту, менінгоенцефаліту) і важких черепно-мозкових травм..

У більшості випадків розумова відсталість виявляється, коли дитина починає вчитися в школі. Така дитина повинна бути оглянута неврологом, психологом і психіатром, при порушеннях мови — логопедом. Діагностувати дебільність допомагає проведення психометрії,  психологічних тестів  з сюжетними картинками та експериментів за класифікацією зображень.

У неврологічному статусі у страждаючих розумовою відсталістю зазвичай не виявляються які-небудь патологічні відхилення, в тому числі і порушення моторики. У більшості випадків відзначається недостатньо виразна міміка і обмеження дрібних диференційованих рухів. Для більш глибокої оцінки стану ЦНС на розумову відсталість пацієнтам проводиться електроенцефалографія, за показаннями — МРТ головного мозку.

Встановлюючи діагноз «дебільність» дитині, лікар повинен виключити наявність у нього прикордонної розумової відсталості, зумовленої затримкою нервово-психічного розвитку на тлі нормального розумового потенціалу. Крім того, розумову відсталість необхідно диференціювати від зниження інтелекту, розвиваючого на тлі шизофренії та епілепсії раннього дитячого віку, аутизму.

Над проблемою соціальної адаптації пацієнтів з дебільністю спільно працюють фахівці в області педіатрії, соціальної психології, педагогіки, дитячої неврології та психіатрії..

Іпотерапія і лікувальна верхова їзда можуть відігравати важливу роль в реабілітації дитини з розумовою відсталістю. Іпотерапія стимулює розвиток дитини, дає потужний психологічний імпульс, знижує напругу і покращує самооцінку дитини.

Вона відіграє особливу роль саме в інтеграції такої дитини в соціум, так як часто через певний спосіб життя, який орієнтований на його захворювання, він мало контактує зі здоровими людьми.

У іпотерапевттичному центрі «Спіріт» діти з розумовою відсталістю різного ступеня тяжкості і походження отримують кваліфіковану реабілітаційну допомогу, а їх батьки необхідну психологічну підтримку і увагу.