Затримка психічного розвитку (ЗПР) у дітей
Залежно від причини виникнення та їх поєднання розділяють кілька форм затримки психічного розвитку. Кожна з них вимагає різної тактики навчання і виховання. Одні форми затримки психічного розвитку дозволяють навчати дитину в масовій школі, надаючи їй необхідну індивідуальну допомогу. В інших – успішне навчання дитини може забезпечити спеціальна школа чи клас.
Іпотерапія – ефективний метод лікування дітей із затримкою психічного розвитку.
Розрізняють такі форми затримки психічного розвитку у дітей.
1. Конституційно обумовлена форма затримки психічного розвитку.
Вона обумовлена повільністю і нерівномірністю дозрівання різних систем дитячого організму. Дитина фізично і психічно розвивається повільніше, ніж інші діти, особливо відстає емоційно-вольова сфера.
В основному затримка психічного розвитку цієї форми не буває занадто глибокою, дитину не можна вважати хворою і при належному індивідуальному підході з боку вчителя вона вирівнюється в умовах загальноосвітньої школи. Звичайно, є всі підстави вважати навчання таких дітей на рік пізніше, протягом якого малюка потрібно ретельно готувати до школи в сім’ї або в дитячому саду. Батькам дитини слід підтримувати тісний зв’язок зі шкільним психологом, вихователем.
2. Соматично обумовлена затримка психічного розвитку.
Тобто обумовлена соматичним станом (різні хронічні інфекції, алергічні стани, пороги серця та ін.). Центральна нервова система дитини не уражається прямо хворобою, але страждає від виснаження дитячого організму в цілому. Хвороба знижує психічний тонус дитини, робить його млявим, несприйнятливим до різних вражень. Постійний страх за здоров’я і життя малюка змушує батьків знижувати вимоги до нього, задовольняти всі його бажання, а це формує пасивність, безініціативність, егоїзм, відгороджує дитину від життя.
3. Психічно обумовлена затримка психічного розвитку.
Виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутність материнської турботи, любові. Особливо часто це трапляється в дитячих будинках, де дітям забезпечують певний рівень фізичного догляду, але живуть вони в ізоляції від навколишнього світу і страждають від нестачі індивідуальної теплої уваги близьких, дорослих. Звичайно, важкі психічні умови можуть бути для дитини і в сім’ї, де постійні конфлікти, сварки, пияцтво.
4. Церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку.
Це найбільш поширена і важка форма затримки психічного розвитку, яка пов’язана з ураженням головного мозку.
Відхилення у функціонуванні нервової системи свідчать про шкідливий вплив на мозок плода або новонародженої дитини різних чинників. Наприклад, серцево-судинна недостатність, захворювання печінки, нирок, ендокринної системи, вірусні інфекції, токсичні речовини, наркотики, нікотин, алкоголь, деякі лікарські препарати.
Дизонтогенез психіки виражається (проявляється) в порушеннях темпу, термінів розвитку в цілому і окремих складових частин, а також в диспропорції компонентів психіки.
Клінічні форми
Патології психічного розвитку (психічного дизонтогенеза) можуть бути систематизовані наступним чином:
- Розумова відсталість
- Затримки психічного розвитку (прикордонні і парціальні)
- Спотворення і інші порушення психічного розвитку
- Аутистичні розлади
- Акселерація
- Психічний інфантилізм
- Соматопатії
- Гіперкінетичний синдром
- Особливі форми психічного дизонтогенеза в дітей із груп високого ризику з психічними патологіями
Порушення мовного розвитку і звуко вимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мову під час комунікації. Деякі порушення звуко вимови пов’язані з проблемами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або неба. Однак, часто природа цих порушень невідома.
Більше 50% дошкільнят і 17% школярів молодшого шкільного віку мають різні порушення мовного розвитку (частина з яких до кінця навчання в початкових класах долає цей розлад). Ці дані не враховують дітей, в яких ці порушення є другорядними, а в якості первинного виступає, наприклад, глухота. Порушення мовного розвитку може супроводжувати інші розлади, такі як затримка розумового розвитку, аутизм або церебральний параліч. За різними статистичними даними відомо, що на розлади в комунікації (порушення мови) страждає кожен десятий.
Вважається, що комунікативні здібності дитини уповільнені, коли вона помітно відстає від своїх однолітків у розвитку мовних навичок. Іноді дитина може мати краще розвинені здатності до розуміння, в порівнянні з можливостями висловлюватися, проте, це трапляється рідко.
Порушення мовного розвитку можуть бути пов’язані зі здатністю розуміти і / або вживати слова в контексті, як вербально, так і не вербально. Серед мовних розладів – неправильне використання слів або їх значень, неможливість висловлювати думку, використання неправильних граматичних форм, збіднений словниковий запас; діти можуть бачити або чути слово, проте не розуміти його значення; навколишні іноді можуть не розуміти, що намагається сказати дитина. Одна або комбінація таких характеристик може спостерігатися у дітей, які страждають затримкою мовного розвитку.
У дітей з порушенням мовлення, в порівнянні з нормальним розвитком, формування трудових і навчальних навичок відбувається значно повільніше. Довгий час рухи дітей залишаються незграбними, нечіткіми. У них часто спостерігається порушення моторики, що є наслідком недостатнього розвитку тактильно-моторних відчуттів, необхідних для організації будь-якої діяльності. Ці порушення, перш за все, впливають на здатність дітей до малювання, ручної праці. Також діти під час освоєння нового досвіду дуже швидко втомлюються. Навіть тоді, коли достатньо володіють елементарними технічними прийомами, вони не проявляють достатньої наполегливості на заняттях. У них занижена критичність до своєї зрілості й чужої роботи.
Іпотерапія впливає на організм людини через два фактори: психогенний і біомеханічний.
При лікуванні затримки психічного та мовного розвитку активно використовуються обидва чинники.
Біомеханічний вплив іпотерапії відбувається за допомогою впливу рухів коня через стимуляцію периферичної невірної системи і призводить до поліпшення дозрівання мовних центрів головного мозку.
Психогенний фактор – це заняття в дружній атмосфері, спілкування з інструкторами і конем, які дозволяють дитині розслабитися, скинути підвищену напругу, емоційну скутість і в таких умовах значно поліпшити свої пізнавальні і мовні навички.